Ліга страхових організацій України

Деякі банки активно заманюють українців у свої тенета за допомогою недобросовісної реклами та інших хитрощів
Фінансові установи продовжують сьогодні користуватися наївністю громадян, обіцяючи їм гроші на казкових умовах. І навіть досвідчені споживачі, спокусившись на яскраву рекламу, не завжди можуть виявити всілякі підводні камені в хитро прописаних банками угодах. Коли ж пізніше вони “виходять боком”, притягнути несумлінного кредитора до відповідальності або навіть просто захистити свої права — справа не для слабких нервів. Адже, на жаль, на законодавчому рівні належним чином досі не врегульовано питання щодо відповідальності фінустанов за надання завідомо неправдивої, недобросовісної реклами, констатують експерти. Тож “Хрещатик” розбирався, що треба знати споживачу фінансових послуг, аби не потрапити в халепу.
Україна — не ЄС
Сьогодні, наприклад, в Угорщині ви не побачите зовнішню рекламу споживчих кредитів. Це пов’язано з тим, що там на законодавчому рівні банки зобов’язали у своїй рекламі відображати реальну процентну ставку кредиту, розповідає “Хрещатику” юрист, експерт з питань захисту прав споживачів фінансових послуг Мирослава Муляр. Відповідно до Директиви 2008/48/ЄС, реклама повинна містити стандартизовану інформацію про вартість кредиту. Таким чином, банкам стало просто невигідно рекламувати свої кредитні послуги.
На жаль, у нашій країні цей документ не імплементовано. Але ми маємо Закон України “Про захист прав споживачів”. Закон визначає вимоги про розкриття переддоговірної інформації та змісту договорів споживчого кредиту, які переважно відповідають вимогам Директиви 2008/48/ЄС. До того ж у Законі визначений перелік несправедливих умов договору та встановлений захист прав споживача від недобросовісної підприємницької практики. Зокрема, відповідно до ст. 19, будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною, нечесною підприємницькою практикою. Тож безперечно, що, наприклад, популярна у нас реклама про надання споживчого кредиту з 0 % вводить споживача в оману щодо вартості кредитної послуги. Окрім цього, рекламуючи “нульовий” кредит, банки порушують цілу низку законів, вказує пані Муляр.

Таємниця за сімома замками
Регулятор банківського ринку, зі свого боку, також періодично інспектує фінустанови та має важелі впливу на них. “Перевірка Національним банком виконання банками вимог Правил (у тому числі фактів, зазначених у скаргах та зверненнях споживачів, що надійшли на адресу НБУ), здійснюється у межах проведення планових інспекційних перевірок банків з питань дотримання банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ. У разі виявлення порушень НБУ застосовує адекватні заходи впливу до банків або їх керівників відповідно до законодавства України”,— зазначають в НБУ.
Але якщо Нацбанк і карає за щось подібне банки, як саме і кого — ви не дізнаєтесь. Інформацію щодо застосування заходів впливу до банків регулятор відніс до інформації з обмеженим доступом, яка належить безпосередньо НБУ, “не підлягає опублікуванню Національним банком і розголошенню та може бути розкрита лише у визначеному законодавством України порядку”.
У свою чергу, Антимонопольний комітет, який теж має контролювати ці питання та приймати відповідні скарги, подібну статистичну інформацію оприлюднює. Але, зважаючи на суми санкцій, порушники сьогодні відбуваються відносно легкими штрафами за надавання споживачам неправдивої інформації.
Стягнення комісій — незаконне
Крім недобросовісної реклами, банки використовують й інші “прийоми”, аби залізти у гаманець споживача. Наприклад, склалася така ситуація, коли позичальник щомісячно сплачує не проценти як плату за кредит, а комісії, але це не відповідає закону, наголошують юристи. “Платою за кредит є проценти (ст. ст. 536, 1054 ЦК України, ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів”). Банківська практика стягнення комісій як плати за кредит є незаконною”,— підкреслює Мирослава Муляр. Адже, відповідно до п. 3.6. Постанови № 168 НБУ “Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” від 10.05.2007 року, банки не мають права встановлювати плату за видачу кредиту, укладення кредитного договору, за відкриття позичкового рахунку.
Але НБУ закриває очі на відверті порушення законодавства банківськими установами. Саме тому ми сьогодні і маємо таку ситуацію, коли при заявленій у рекламі чи навіть у договорі процентній ставці на рівні 0,001 % річних реальна процентна ставка складає 115 % річних і навіть вище, констатує адвокат.
Як захистити свої права: алгоритм дій
Закон України “Про захист прав споживачів” надає позичальникам доволі надійні механізми правового захисту. “По-перше, відповідно до ст. 11, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний надати споживачу попередню інформацію про умови кредитування. Зокрема інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту”,— пояснює Мирослава Муляр.

На жаль, практика розкриття інформації про кредитну послугу залишається незадовільною. Як правило, кредитодавці не надають позичальнику ці дані у письмовому вигляді, й інформацію про реальну процентну ставку та сукупну вартість кредиту у більшості випадків він отримує вже після підписання кредитної угоди.
Тому у випадку ненадання вам зазначеної інформації фахівець радить звернутись з письмовою вимогою до банківської установи. Надання попередньої інформації про кредит передбачено ст. 11 ЗУ “Захист прав споживачів” та ст. 12 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Вимогу треба оформити у двох примірниках. На вашому примірнику представник банку повинен поставити відмітку про отримання вимоги та дату отримання. Якщо фінустанова проігнорує вимогу, необхідно письмово звернутися до Держспоживінспекції з заявою про порушення банком вимог законодавства щодо надання вам попередньої інформації про кредит.
За ненадання достовірної інформації про послугу ЗУ “Про захист прав споживачів” (ст. 23) передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 % відсотків вартості наданої послуги.
“По-друге, бувають випадки, коли людина вже навіть підписала кредитний договір, прийшла додому, уважно ознайомилась із договором і прийшла до висновку, що підписала угоду на невигідних для неї умовах, або просто кредит став для неї не потрібним. У такому випадку позичальник має право відмовитись від кредитного договору. ЗУ “Про захист прав споживчів” передбачений такий механізм захисту прав споживача за кредитною угодою, як право відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту — так званий період охолодження. Споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору”,— розповідає пані Муляр.
Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов’язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення 14-денного строку. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. При цьому сплачувати додаткову плату чи неустойку не потрібно.
Кредитодавець зобов’язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом 7 днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, понад установлений строк споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1 % відсотка суми, яку кредитодавець повинен повернути.

Право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, забезпечених іпотекою; на придбання житла; наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.
“По-третє, перед тим, як підписувати кредитний договір, дуже уважно ознайомтесь з його змістом. Відповідно до ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів”, договір кредиту повинен містити як річну процентну ставку, саме її кредитодавці дуже часто зазначають на рівні 0,001 % на першій сторінці договору, так і реальну процентну ставку; в деяких випадках вона може досягати 115 % річних і зазначена в середині тексту договору дрібним шрифтом або в кінці у графіку платежів. Тому читайте договір дуже уважно”,— радить Мирослава Муляр.
Також ніколи не підписуйте заяви-оферти, які банки пропонують позичальникам до підписання як договір кредиту. “Коли підписуєте таку заяву-оферту, з юридичної точки зору виходить так, що саме ви пропонуєте банку укласти з вами угоду на викладених у цій оферті умовах. Це саме ви пропонуєте банку укласти з вами додатково три договори страхування майна, життя, здоров’я та ще й пропонуєте додатково укласти договір карткового кредиту. Оскільки саме споживач “пропонує” банку укласти з ним договір на викладених в оферті умовах, банк уникає відповідальності за включення до договору цілої низки несправедливих умов, і в судовому порядку довести провину банку буде дуже складно — “це ж ви запропонували банку укласти договір на таких умовах”. Окрім цього, підписання заяви-оферти позбавляє позичальника права на відкликання згоди, тому що в такому випадку банк надає згоду прийняти умови позичальника, а не навпаки”,— попереджує адвокат.
Якщо ж ви вирішили звернутися з позовом до суду про відшкодування завданої шкоди, пам’ятайте, що споживачі звільняються від сплати судового збору щодо справ, пов’язаних з порушенням їх прав
Марта КОХАН “Хрещатик”