Ліга страхових організацій України

4 жовтня Кабінет Міністрів України затвердив Порядок і правила проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам.

Постанова КМУ від 4.10.2017р. № 751 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам» (далі — Постанова КМУ № 751) визначає страхувальника, страховика, предмет договору страхування, страхові ризики та страхові випадки, виключення із страхових випадків, мінімальний розмір страхової суми та максимальний розмір страхового тарифу, розмір і умови здійснення страхового відшкодування, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, порядок укладання і зміни договору, інші умови.

Вимогу застрахувати професійну відповідальність призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій передбачено статтями 26 і 32 Закону України від 15 січня 2015 року № 124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі – Закон).

Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.

Згідно зі ст. 9 Закону, цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров’я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману. Законами також можуть бути визначені інші цілі прийняття технічних регламентів.

Відповідно до ст. 1 Закону, об’єкт оцінки відповідності — конкретний матеріал, продукція, установка, процес, послуга, система, особа чи орган, до яких застосовується оцінка відповідності; орган з оцінки відповідності — підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ, що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи випробування, сертифікацію та інспектування; оцінка відповідності — процес доведення того, що визначені вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані.

Згідно зі ст. 25 Закону, оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в таких технічних регламентах.

Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовуються виробниками, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов’язки виробників покладаються на імпортерів або розповсюджувачів, — імпортерами або розповсюджувачами.

Для виконання завдань з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів у випадках, визначених у відповідних технічних регламентах чи передбачених ними процедурах оцінки відповідності, повинні або можуть бути залучені такі органи з оцінки відповідності:

— призначені органи, якими є органи із сертифікації та органи з інспектування, а для виконання окремих завдань з оцінки відповідності будівельних виробів — також випробувальні лабораторії;

— визнані незалежні організації — для виконання визначених завдань з оцінки відповідності технології виконання нерознімних з’єднань, персоналу, який виконує нерознімні з’єднання, та/або персоналу, який проводить неруйнівний контроль, згідно з технічним регламентом щодо обладнання, що працює під тиском;

— акредитовані випробувальні лабораторії виробників — для виконання визначених завдань з випробувань (контролю) продукції, які визначені у деяких процедурах оцінки відповідності, якщо такими процедурами для виробника передбачений вибір щодо звернення до власної акредитованої випробувальної лабораторії або до призначеного органу.

Законом також вносяться зміни до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» щодо сертифікації продукції в державній системі сертифікації. Цими змінами встановлюється, що організація, яка претендує на призначення, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, заявку на призначення згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання. До заявки на призначення зокрема додаються: копія договору про страхування, завірена в установленому порядку, або підписана претендентом довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як призначеного органу з сертифікації. Проте варто враховувати, що вказаний Декрет втрачає чинність з 1 січня 2018 року.

Відповідно до Порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам, затверджених Постановою КМУ № 751 (далі – Порядок і правила), страховиками можуть бути лише фінансові установи, які отримали ліцензію на проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам.

Страховим випадком відповідно до Порядку і правил є настання професійної відповідальності страхувальника за заподіяння третім особам шкоди внаслідок неналежного провадження ним в період дії договору обов’язкового страхування діяльності з оцінки відповідності. Факт настання страхового випадку встановлюється на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою 1000-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, в якому укладається договір обов’язкового страхування (у 2017 році – 1,544 млн. грн.).

Розмір страхового відшкодування становить:

на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третіх осіб внаслідок настання страхового випадку, — 60 відсотків страхової суми, у тому числі на одну особу страхова виплата встановлюється:

– у разі виплати страхового відшкодування спадкоємцям третьої особи, яка загинула (померла), — 500 000 (п’ятсот тисяч) гривень;

– у разі встановлення третій особі I, II і III групи інвалідності — відповідно 350 000 (триста п’ятдесят тисяч), 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) і 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень;

– за кожний день непрацездатності третьої особи — у розмірі 1/15 мінімальної заробітної плати, встановленої на початок календарного року, але не більше ніж 100 000 (сто тисяч) гривень за весь час втрати працездатності;

на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб внаслідок настання страхового випадку, — 40 відсотків страхової суми.

Максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування становить:

— 0,1 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачено встановлення франшизи у розмірі 0 відсотків;

— 0,03 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачається встановлення франшизи.

Розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) визначається за згодою сторін у договорі обов’язкового страхування, але не може перевищувати 1 відсотка розміру страхової суми.

У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної третій особі шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. Сума всіх страхових відшкодувань за договором обов’язкового страхування не може перевищувати зазначену в ньому страхову суму.

Якщо за одним страховим випадком суд визнав потерпілими кілька осіб, страховик виплачує страхове відшкодування пропорційно сумам, визначеним судом для відшкодування кожній потерпілій особі, або, якщо судом не визначено такі суми, – пропорційно кількості потерпілих третіх осіб.

Договори обов’язкового страхування укладаються на підставі письмової заяви страхувальника, складеної за формою, встановленою страховиком, яка містить інформацію про предмет договору та обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику. Відповідальність за достовірність і повноту такої інформації покладається на страхувальника.

Договори обов’язкового страхування укладаються строком не менш як на один рік за формою типового договору згідно з додатком до Порядку і правил.

Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок неналежного провадження ним діяльності з оцінки відповідності.

Договором обов’язкового страхування встановлюється розширений період тривалістю до десяти років, але не менше трьох років, починаючи від дати закінчення строку дії договору обов’язкового страхування. Виплата страхового відшкодування здійснюється за таких умов:

— неналежне провадження страхувальником діяльності з оцінки відповідності, внаслідок чого третій особі була заподіяна шкода, мало місце протягом строку дії договору обов’язкового страхування;

— протягом строку дії договору або розширеного періоду, встановленого договором обов’язкового страхування, набрало законної сили судове рішення або третьою особою заявлена письмова вимога (претензії) третьої особи, що визнана страхувальником та погоджена страховиком у зв’язку із заподіянням внаслідок неналежного провадження страхувальником діяльності з оцінки відповідності шкоди.

За договором не відшкодовується:

1) шкода, визначена письмовою вимогою (претензією) третьої особи, що визнана страхувальником, але не погоджена страховиком;

2) шкода, заподіяна внаслідок подій, що відбулися до початку або протягом строку дії договору з причин, що виникли до набрання ним чинності;

3) шкода, заподіяна внаслідок військових дій, маневрів або здійснення інших військових заходів, громадянської війни, терористичного акту;

4) шкода, заподіяна страхувальником під час провадження діяльності, на яку в установленому порядку не було отримано рішення про призначення органу з оцінки відповідності на проведення оцінки відповідності вимогам відповідного технічного регламенту, коли дію такого рішення було тимчасово припинено або анульовано чи сферу призначення в частині відповідної діяльності було обмежено;

5) моральна шкода, інші непрямі збитки.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законом.

Ліга страхових організацій України у травні 2017 року брала участь у робочій зустрічі з обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам», яку проводила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та надавала Нацкомфінпослуг пропозиції щодо цього проекту, більшість з яких було враховано під час доопрацювання проекту постанови.