Очевидно, що зараз, коли питання набуло неабиякої актуальності, депутати всерйоз взялись за вирішення цієї проблеми. Реформа охорони здоров’я обіцяє законодавчо ввести такі поняття як сімейний лікар, медична страховка, трьохрівнева система медичного огляду.
Спрямування реформи
Триває реформа ще з 2010р. і була запроваджена ще екс-прем’єром Ю.Тимошенко. Протягом останніх років про постанову тодішнього уряду, яка фактично дала старт реформі, ніхто так і не згадував, і жодними нормативно-правовими актами вона так і не була підкріплена. Лише в 2012р. було прийнято закон, який дав змогу говорити про продовження розпочатої реформи.
Основні концептуальні напрями реформування охорони здоров’я передбачають розмежування первинного, вторинного та третинного рівня надання медичної допомоги, визначення переліку послуг відповідно до рівня допомоги.
Первинна медична допомога – це амбулаторна допомога, яка надається лікарем загальної практики за місцем проживання. Вторинний рівень медичної допомоги характеризуватиметься як амбулаторною так і стаціонарною допомогою, притому здійснюватимуть її лікарі вузького профілю. Третинний рівень – це високоспеціалізована допомога, з використанням високотехнологічних медичних засобів. Для загального розвитку, нагадаю, що законодавством про охорону здоров’я передбачено такі види медичної допомоги, як: екстрена та паліативна (спрямована полегшувати страждання пацієнта).
Для реалізації задуму, на практиці, пропонується створити центри первинної медико-санітарної допомоги ‒ комунальних некомерційних підприємств як нового типу закладів охорони здоров’я. Також для надання вторинної медичної допомоги, планується створити міжрайонні та міжміські об’єднання комунальних некомерційних підприємств (госпітальних округів).
Такий поділ медичної допомоги, поряд з усім іншим, передбачає і розмежування фінансування. Очевидно, що держава реалізовуючи положення ст. 41 Конституції України фінансуватиме первинну медичну допомогу з державного бюджету. Що стосується другого і третього рівнів допомоги, то вони будуть платними, однак для боротьби із неофіційними платежами планується ввести загальнообов’язкове державне медичне страхування. І хоча медичне страхування в Україні функціонує відносно давно, однак за межі приватних роботодавців виходить рідко.
Реформовані не всі
Держава вирішила провести експеримент до 2014 року, в декількох областях України, запровадивши там новели реформованої медицини. Правове регулювання цього експерименту здійснює Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (далі-Закон)
Законом передбачено:
– створити на базі існуючої в регіонах мережі закладів охорони здоров’я структурованої за видами медичної допомоги системи медичного обслуговування шляхом відокремлення (або об’єднання) закладів охорони здоров’я, які задовольняють потреби населення у первинній, вторинній, третинній та екстреній медичній допомозі;
– перерозподілити ресурси між закладами охорони здоров’я в згаданих регіонах, що надають первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу;
– розмежувати видатки між місцевими бюджетами на охорону здоров’я за видами медичної допомоги;
– здійснити починаючи з 2012 року фінансове забезпечення закладів охорони здоров’я в регіонах за видами медичної допомоги відповідно до договорів про медичне обслуговування населення;
– запровадити починаючи з 2012 року систему індикаторів якості первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги, які враховуються під час оцінювання якості медичної допомоги відповідного виду.
Закон є по-суті доповненням до положення Кабінету Міністрів 2010р. В ньому прописано, що на етапі надання первинної медичної допомоги, вводиться поняття сімейної медицини. Відповідно до ст. 3 Закону первинна медична допомога ‒ вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання(перебування) пацієнта лікарем загальної практики ‒ сімейним лікарем і передбачає надання консультації,проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб.
Відповідно до закону надання первинної медичної допомоги здійснюють спеціалізовані центри. Як показує практика, в зазначених областях, центри формуються на базі існуючих закладів охорони здоров’я. Цікаво, що законом передбачено можливість для сімейних лікарів перебувати в цивільно-правових відносинах з закладами охорони здоров’я.
Загалом, що стосується запровадження сімейного лікаря, то тут є ряд проблем.
По-перше, така особа повинна володіти широким профілем знань, бути компетентним у всіх питаннях, що виглядає панацеєю з огляду на поки що не існуючої спеціальності у навчальних закладах.
По-друге, з функціонуванням сімейного лікаря перестане функціонувати ряд інших медпрацівників, що приведе до скорочення чисельності працівників сфери охорони здоров’я.
Загальнообов’язкова страхова медицина
Аналіз соціально-економічного стану країни, показує важливість введення законодавчого регулювання страхової медицини. Перехід до страхової медицини обумовлений специфікою ринкових відносин в охороні здоров’я та розвитком сектора платних послуг.
Як вже було згадано, запровадження медичного страхування є однією з прерогатив реформування системи. Наразі, в Україні, діє метод страхування, однак він не є загальнообов’язковим, і здебільшого використовується на приватних підприємствах.
Реєстрація законопроекту №11077 «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування», автором якого став Антон Яценко може вже з 2013р. зробити медичне страхування загальнообов’язковим правилом.
В цілому, законопроект досить обширний і тому зупинюсь на основних новелах. Законопроектом передбачається ввести трьохрівневу систему медичного страхування. Як вбачається з проекту, перший і другий рівні страхування будуть загальнообов’язковими для працездатного населення, третій – добровільний. Щоб провести деяку ясність, третій рівень медичного страхування – це система не державного добровільного страхування, іншими словами, для людей, які хочуть платити додатково в комерційні фонди.
Для функціонування першого рівня системи медичного страхування, буде створено спеціальний не бюджетний фонд. Це означає, що всі категорії громадян незалежно від заробітної плати, будуть сплачувати єдину суму внеску. Другий рівень – це система накопичення грошових коштів. Простіше кажучи, своєрідний страховий стаж. Для порівняння його можна провести з пенсійним стажем.
В проекті вказано перелік осіб, для яких страхування є загальнообов’язковим, і додається також, що особи, які не входять в цю категорію, можуть добровільно сплачувати грошові внески.
Страховиками виступатимуть не приватні страхові компанії, а роботодавці та органи державної влади. Саме вони будуть створювати фонди, в які надходитимуть внески в розмірі визначеному Верховною Радою України. Щоправда, не передбачено як часто парламент може змінювати суму внеску в страхові фонди.
Лесик Андрій
