Проект концепції системи агрострахування в Україні повинен врахувати інтереси держави, агровиробників, інвесторів та приватних страховиків
Телевізійний сюжет родом з 2009 року. Старенький гуцул демонструє оператору свій будинок, який звів за рахунок державної виплати постраждалим від повені. Він зізнається, що з … нетерпінням чекає на чергову повінь, адже треба ще й новий сарай побудувати. “Цей сюжет вразив мене тому, що демонструє неефективність прямих виплат держави на ліквідацію наслідків стихійного лиха. Потрібно будувати повноцінну систему агрострахування, зокрема від стихійного лиха”, – вважає експерт Міжнародної фінансової корпорації (МФК) Марина Зарицька. Держави, які дбають про сільське господарство, йдуть цим шляхом. “Прямі виплати на компенсацію наслідків повені чи посухи означають, що весь ризик недороду врожаю лягає на плечі платників податків. При побудові системи агрострахування ризик розподіляється між аграрієм, страховою компанією і державою”, – пояснює М. Зарицька.
У 2009 році уряд України призупинив фінансування низки аграрних програм. Був відмінений механізм часткової компенсації витрат на страхування виробництва сільгосппродукції (в 2005-2008 рр. держава компенсувала 50% суми страхової премії, виплаченої страховиком за договорами страхування). Але нового механізму співпраці держави, страхових компаній і виробників сільгосппродукції в нашій країні поки не впроваджено. Втім, міжнародний досвід підтверджує, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яка переважно надається у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною за держдопомогу у вигляді дотацій, заліків, списань боргу, відтермінувань платежів та прямих грошових компенсацій. Вона обходиться державі дешевше і, на відміну від прямих дотацій аграріям, не суперечить правилам СОТ.
Відстали навіть від СНД
“На фоні глобальних змін клімату щорічно потерпає дедалі більше аграрних підприємств, їх збитки зростають. Держава при надто великих для її бюджету витратах у змозі покрити не більше 10% завданих стихіями збитків. Їй вигідніше стимулювати агрострахування, ніж робити часткові відшкодування”, – відзначає президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. Експерт наводить загальноприйнятий розрахунок при середньому страховому тарифі (ціні страхування) приблизно 7%. Він стверджує, що коли в Україні буде введено агрострахування, то, наприклад, при сплаті страхових платежів у розмірі 155 млн грн агрохолдинг у разі настання страхового випадку може розраховувати на виплату майже 2,2 млрд (100% покриття збитку). Арифметика така: 2,2 млрд х 7% = близько 155 млн, що приблизно дорівнює щорічним витратам з резервного фонду держбюджету на покриття таких збитків.
За даними МФК, у сільському господарстві України страхується до 3% ризиків, тоді як в більшості розвинутих країн 80%. Серед пропозицій щодо побудови вітчизняної системи страхування сільськогосподарської продукції заслуговують на увагу проект “Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні” (далі -Концепції), який розробляється робочою групою при Держфінпослуг, і законопроект N 5063 від 21 серпня 2009 року “Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою” народного депутата Миколи Присяжнюка, прийнятий Верховною Радою у першому читанні.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту Присяжнюка, в Україні немає чіткої державної стратегії розвитку системи управління агроризиками. Дві статті, що регулюють питання сільськогосподарського страхування, у Законі України “Про державну підтримку сільського господарства України” є недосконалими. Наша країна в регулюванні агрострахування значно поступається навіть сусідам по СНД – Росії, Білорусі, Молдові, Казахстану. Зокрема, в Росії діє потужна програма субсидування (50%) рослинництва і тваринництва, у Молдові субсидується від 50% до 80% від суми страхових премій.
Фахівці визначають три можливих варіанти розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Відповідно до першого, держава сама займається страхуванням сільськогосподарської продукції, відповідає за всі аграрні ризики і несе великі матеріальні витрати, пов’язані не лише безпосередньо зі страхуванням, а й зі створенням відповідної інфраструктури. Другий – приватний сектор приймає на себе усі ризики без державної підтримки. Але в цьому випадку страхування буде настільки дорогим для аграріїв, що вони просто не зможуть собі його дозволити і, відповідно, залишаться без страхового захисту. Третій варіант -змішаний: партнерська модель – держави і приватного сектору.
МФК вважає найдоцільнішим третій варіант. Держфінпослуг також до душі саме третя модель. “Однак уважно вивчаємо й інші думки”, – повідомив “УК” голова Держфінпослуг Василь Волга. За його словами, в Україні агрострахування не виділено в окремий вид, а здійснюється за ліцензією на страхування майна. Таким чином, кожна компанія, що отримала ліцензію на страхування майна, може поряд зі страхуванням квартир страхувати ще й посіви, скажімо, пшениці. Тому, передусім, держава має використовувати механізм ліцензування для забезпечення надання послуги за цим специфічним видом страхування лише тими компаніями, які мають спеціалістів із відповідною кваліфікацією. “Через відсутність окремої ліцензії на агрострахування неможливо встановити кількість укладених договорів страхування за цим видом, премій та виплат”, – підкреслює голова Держфінпослуг.
“У 2005-2008 роках, коли в Україні діяла програма субсидування частини страхової премії, деяку статистику зі страхування сільськогосподарських ризиків збирало Міністерство аграрної політики України. Ця інформація також не була вичерпною, адже міністерство фіксувало насамперед кількість укладених договорів, суму сплачених премій та обсяги застрахованих площ. Але кількість заяв на виплату відшкодування і обсяг страхових виплат органи державної влади не цікавили. Держава лише платила субсидії на компенсацію частини страхової премії, а результатами – чи отримали сільгоспвиробники якесь відшкодування від страховиків – не переймалася. Потрібно вийти на новий рівень побудови системи страхування сільськогосподарських ризиків”, – впевнений В. Волга.
Пристрасті навколо бюро
Законопроект М. Присяжнюка передбачає створення Держагентства з управління сільськогосподарськими ризиками, яке є державною спеціалізованою установою, має свій кошторис, самостійний баланс, рахунки в органі Державного казначейства і є правонаступником Фонду аграрних страхових субсидій. У проекті Концепції йдеться про те, що крім Агентства (органу держуправління) буде створене Бюро (єдине об’єднання страховиків). “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” входить до ініціативної групи, яка працює з березня поточного року над створенням Всеукраїнського аграрного страхового пулу – об’єднання страхових компаній, які отримали ліцензію та мають право здійснювати страхування сільськогосподарських ризиків. Основними його завданнями будуть розробка нових страхових продуктів, забезпечення якісного перестрахування, впровадження вибраної моделі розвитку системи агрострахування в Україні і її лобіювання”, – розповів голова правління страхової компанії “БРОКБІЗНЕС” Вадим Загребной.
Утім, думки щодо останньої структури в учасників ринку розділяються.
“У початковому варіанті концепції агрострахування надавались надто великі повноваження Бюро, яке повинно монополізувати розпорядження коштами бюджету та страховими резервами”, – зауважив в інтерв’ю “УК” голова правління ЗАТ “Українська аграрно-страхова компанія” Василь Назаренко.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко застерігає, що останнім часом група страховиків розпочала діяльність для монополізації майбутнього ринку агрострахування. Страхове бюро повністю перебирає на себе функції страховиків та держави і має на меті розпоряджатися усіма коштами, в тому числі бюджетною субсидією на страхування.
Учасники ринку налаштовані на створення об’єднання страховиків, які спеціалізуються на агрострахуванні, але справа у формі такого об’єднання. “Це повинна бути негроміздка структура, яка розроблятиме методологічну основу реалізації страхування сільгосппродукцїї за державної підтримки”, – впевнена президент Ліги страхових організацій України Наталя Гудима. Наразі Міністерство агрополітики України спільно з аграрною конфедерацією та учасниками страхового ринку вдосконалюють концепцію розвитку, де буде справжнє партнерство між державою та страховими компаніями.
КОМЕНТАРІ
Президент Української федерації убезпечення (УФУ) Олександр ЗAВAДA:
– УФУ бере активну участь у розробленні моделі агрострахування. В ній, зокрема, високий рівень гарантій здійснення страхових відшкодувань забезпечуватиметься створюваними при Бюро гарантійним фондом та фондом агрострахування (страхових резервів), а також створюваним при Агентстві з управління сільськогосподарськими ризиками фондом катастроф. Вилучивши будь-який елемент цієї системи (Агентство чи Бюро), отримаємо непрозору систему. Ми підтримуємо створення Бюро вже сьогодні.
Генеральний директор Асоціації “Страховий бізнес” Людмила БІЛOШИЦЬКA:
– У законопроекті Миколи Присяжнюка функції Агентства прописані недостатньо, тому виникла ідея створення Бюро. Його основними функціями буде організація процедури передання компенсаційних коштів від Агентства до страховиків і організація єдиної програми перестрахування. Але в запропонованій концепції функції бюро значно розширені. Зокрема, передбачається формування та управління гарантійними фондами, а також коштами, які будуть отримані від Агентства як компенсації страхових премій страховиків. Є загроза того, що бюро перетворюватиметься на могутнього фінансового монстра, який може бути задіяний у корупційних схемах. Ми проти концентрації в ньому надмірних повноважень. Чим їх більше, тим більші витрати на утримання Бюро, а великі членські внески знижують і так досить невисоку рентабельність цього виду страхування.
Автор: Вікторія Ковальова
Джерело: Урядовий кур’єр
