Роз'яснення вимог законодавства - Ліга страхових організацій України

Про укладання договорів страхування Листи

Щодо єдиного розуміння визначення «стандартний страховий продукт»

Відповідно до пункту 48 частини першої статті 1 Закону України “Про страхування” (далі – Закон про страхування) стандартний страховий продукт -страховий продукт із стандартними (типовими) умовами, які є незмінними та однаковими для невизначеного кола клієнтів.

Таким чином, для визначення того, чи є продукт стандартним, або не є стандартним, необхідно проаналізувати, кому пропонується цей страховий продукт. Якщо страховий продукт пропонується невизначеному колу споживачів, що потенційно можуть укласти договір (тобто заздалегідь не є визначеним ПІБ споживача або група споживачів) на незмінних умовах, то такий продукт буде стандартним Якщо ж страховий продукт пропонується укласти конкретному споживачу чи групі споживачів на індивідуальних умовах(відповідно навпаки буде заздалегідь відомо ПІБ споживача або група споживачів, для яких розробляються умови страхового продукту), тоді страховий продукт не буде стандартним. (Лист НБУ №14-0005/2682 від 13.01.2025).

Чи розміщення інформаційного документа про стандартний страховий продукт у програмному застосунку страховика чи страхових посередників (на ресурсах маркет-плейсів, страхових агрегаторів) у вигляді посилання на такий інформаційний документ на вебсайті страховика, а також розміщення інформаційного документа страховим посередником на вебсторінці у вигляді посилання на вебсайті страховика буде належним виконанням вимог Постанови 174?

Відповідно до пункту 13 Положення про розкриття інформації та розміщення інформаційного документа про стандартний страховий продукт на вебсайтах страховиків та страхових посередників, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 174 (зі змінами, далі – Положення № 174) страховик має право розмістити інформаційний документ про стандартний страховий продукт у програмному застосунку у вигляді посилання на нього.

Відповідно до пункту 14 Положення № 174 страховий посередник (за наявності власного вебсайту) на власному вебсайті (на вебсторінці з інформацією про страховий продукт), включаючи його мобільну версію, та в програмному застосунку (якщо страховий посередник використовує програмний застосунок для реалізації страхових продуктів) розміщує посилання на інформаційний документ про стандартний страховий продукт.

Таким чином, розміщення інформаційного документа про стандартний страховий продукт у програмному застосунку страховика чи страхового посередника у вигляді посилання на такий інформаційний документ на вебсайті страховика є належним виконанням вимог Положення № 174. (Лист НБУ №14-0005/2682 від 13.01.2025)

Щодо підтвердження інформування споживача. Враховуючи, що законодавством передбачено інформування споживача, однак не унормовано саме процедуру підтвердження, звертаємось з пропозицією приймати як один із варіантів такого підтвердження підпис споживача в договорі страхування, в якому, зокрема, буде зазначено, з якими саме документами та інформацією його ознайомлено до укладання договору.

Статтею 88 Закону про страхування передбачена інформація про страхового посередника, яка надається клієнту до укладення договору страхування.

Відповідно до частини третьої статті 88 Закону про страхування інформація, визначена цією статтею, надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страхового посередника (за наявності), та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.

Таким чином, інформація про страховий продукт, страховика та страхового посередника, що надається споживачу, має передбачати можливість підтвердження факту надання такої інформації до укладення договору.

З огляду на це, підтвердження страхувальником у договорі страхування ознайомлення з інформацією, яка надана страховиком до укладення договору страхування, не є належним виконанням вимог частини восьмої статті 86, частини другої статті 87 та частини третьої статті 88 Закону про страхування, оскільки відсутнє підтвердження факту надання інформації до укладення договору. (Лист НБУ №14-0005/2682 від 13.01.2025)

Щодо інформації, яку необхідно надати споживачу для укладення договору страхування

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 89 Закону про страхування страховик зобов’язаний розміщувати та зберігати на своєму веб-сайті у відкритому доступі всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Отже, споживач має можливість самостійно у відкритому доступі ознайомитися з загальними умовами страхового продукту.

Відповідно до абзаців першого і п’ятого пункту 6 Положення № 174 страховик та страховий посередник (за наявності власного вебсайту) розкривають інформацію за кожним стандартним страховим продуктом на вебсторінці з інформацією про такий страховий продукт на власному вебсайті, включаючи його мобільну версію, та в програмному застосунку (якщо страховик та/або страховий посередник використовують програмний застосунок для реалізації страхових продуктів).

Страховик та страховий посередник розкривають інформацію про страховий продукт, що не є стандартним, до укладення договору страхування шляхом її надання в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на вебсайті страховика (страхового посередника), та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет споживача чи програмний застосунок або в інший спосіб за домовленістю зі споживачем, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.

Отже, інформація про страховий продукт відповідно до пункту 6 Положення № 174 розкривається на власному вебсайті страховика/страхового посередника без розміщення окремого документу у форматі PDF, як зазначено в пункті четвертому Листа (Запит ЛСОУ).

Згідно з вимогами статей 86 – 88 Закону про страхування інформація про страховий продукт, у тому числі інформаційний документ про стандартний страховий продукт, страховика та страхового посередника надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страховика/страхового посередника, та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.

Отже, з метою надання споживачу інформації про страховий продукт, у тому числі інформаційний документ про стандартний страховий продукт, страховика та страхового посередника, страховик/страховий посередник має розмістити таку інформацію на власному вебсайті (за наявності) та може надати споживачу посилання на неї.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 7 Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії” (далі – Закон про фінансові послуги) надавач фінансових послуг зобов’язаний розкривати клієнтам визначену законодавством України актуальну та достовірну інформацію про діяльність надавача фінансових послуг, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті (веб-сторінці), включаючи його мобільну версію, та у мобільному застосунку (за наявності). Така інформація повинна, зокрема, включати інформацію про механізми захисту прав споживачів (про можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів, а також про наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства України щодо окремих видів фінансових послуг та/або продуктів).

Додатково слід зауважити, що інформація про механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг (зокрема, про можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг, адресу страховика, за якою приймаються скарги клієнтів) відображається у інформації про страховика/страхового посередника, яка надається клієнту до укладення договору страхування споживачу відповідно до пункту 6 частини першої статті 87, пункту 11 частини першої та пункту 8 частини другої статті 88 Закону про страхування.

Відтак, споживач має можливість самостійно у відкритому доступі ознайомитися з інформацію про механізми захисту прав споживачів. А перед укладенням договору страхування, споживачу надається інформація про механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг, як складовою інформації про страховика/страхового посередника.

Отже, відповідно до вимог законодавства України перелік документів, які страховик/страховий посередник має надати споживачу до укладення договору страхування є меншим, ніж зазначено ЛСОУ та АСБ у питанні четвертому Листа, а інформація може бути надана шляхом посилання на інформацію, що розміщена на власному вебсайті страховика/страхового посередника, що не вимагатиме підписання додаткових документів споживачем до укладення договору страхування. (Лист НБУ №14-0005/2682 від 13.01.2025)

Чи завжди загальні умови страхового продукту (ЗУСП) є публічною частиною договору страхування, чи можливе більш широке розуміння/трактування?

Законодавством України не заборонено включення до страхового продукту кількох видів договорів страхування, у тому числі таких, що відрізняються порядком укладання.

Загальні умови страхового продукту можуть містити кілька варіантів страхування (програм страхового продукту) на вибір страхувальника, які можуть містити різні складові страхового покриття та інші умови страхування.

Ураховуючи зазначене вище, загальні умови страхового продукту, відповідно до яких укладається договір страхування шляхом приєднання та які одночасно є його публічною частиною, можуть передбачати укладання договорів страхування в іншому порядку відповідно до цих загальних умов страхового продукту, якщо такі різні порядки укладення договору передбачені загальними умовами страхового продукту. (Лист НБУ №33-0005/5233 від 22.01.2025)

Щодо підписання індивідуальної частини договору страхування обома сторонами

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії” (Далі – Закон про фінансові послуги) договір про надання фінансової послуги укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину.

Відповідно до частини першої статті 97 Закону України “Про страхування”№1909-ІХ від 18 листопада 2021 року (далі – Закон про страхування) договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг” (далі – Закон про ЕД), або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію.

Частина перша статті 981 Цивільного кодексу України передбачає, що договір страхування укладається в письмовій формі.

Частина друга статті 207 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною п’ятою статті 9 Закону про фінансові послуги, якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору (оферти) та індивідуальної частини договору (акцепт), що корелює з частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, відповідно до абзацу третього частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Таким чином, договір страхування, має буде укладений у письмовій формі, з обов’язковою наявністю підписів обох сторін. При цьому, якщо договір страхування укладається шляхом приєднання, підпис сторін договору має міститися в індивідуальній частині, оскільки наявність підпису однієї зі сторін у публічній частині договору страхування не є підписом договору, адже публічна частина договору страхування є пропозицією укласти договір.

Також , відповідно до частини п’ятої статті 9 Закону про фінансові послуги:

– якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовій формі, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надаються клієнту одразу після підписання договору;

-надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом про ЕД або Законом України “Про електронну комерцію” (далі – Закон про електронну комерцію).

Отже індивідуальна частина договору надається клієнту після її підписання, або очно, або у погоджених клієнтом спосіб, який дає змогу встановити дату надання такого договору. (Лист НБУ №14-0004/94018 від 20.12.2023)

Щодо форми індивідуальної частини договору

Абзац другий частини першої статті 97 Закону про страхування передбачає, що у разі подання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, про намір укласти договір страхування життя такий договір страхування може бути укладений шляхом надсилання страхувальнику відповідної переддоговірної інформації і документів та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), що не містить розбіжностей з поданою заявою, крім випадків, якщо страхувальник надав на це попередню згоду у заяві.

Відповідно до частини п’ятої статті 97 Закону про страхування укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом, сертифікатом.

Відповідно до частини п’ятої статті 9 Закону про фінансові послуги у разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Таким чином, індивідуальна частина договору страхування може бути у формі страхового поліса, страхового свідоцтва, сертифікату, заяви про приєднання, акцепту, тощо. (Лист НБУ №14-0004/94018 від 20.12.2023)

Щодо можливості підписання договору страхування різними видами електронного підпису кожною зі сторін (в тому числі можливості підписання договору страхування електронним підписом одноразовим ідентифікатором з боку страховика або страхового посередника).

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації” № 2801-ІХ від 1 грудня 2022 року частина перша статті 12 Закону про електронну комерцію починаючи з 31 грудня 2023 року передбачатиме, що моментом підписання електронного правочину може бути електронний підпис відповідно до вимог Закону про ЕД та Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” (далі – Закон про ЕДП), за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину. При цьому, засобом електронного підпису, відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону про ЕДП, є апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису.

Відповідно до абзацу першого статті 6 Закону про ЕД, відповідно до якого накладаються електронні підписи сторін, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис, яким може бути кваліфікований електронний підпис (далі – КЕП), удосконалений електронний підпис (далі – УЕП), електронний підпис одноразовим ідентифікатором, інший вид електронного підпису.

Отже, договір страхування може бути підписаний різними видами електронних підписів страховика або страхового посередника та споживача за умови дотримання вимог, викладених далі.

Відповідно до абзацу третього статті 12 Закону про електронну комерцію договір страхування може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначений цим Законом, а саме:

– електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону про електронну комерцію);

– Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону про електронну комерцію).

Отже, одноразовий ідентифікатор повинен надсилатися іншій стороні договору суб’єктом електронної комерції. За договором страхування суб’єктом електронної комерції є безпосередньо страховик або страховий посередник, а страхувальник є споживачем послуг суб’єкта електронної комерції. Відповідно страховику чи страховому посереднику не можливо надіслати одноразовий ідентифікатор.

Таким чином, відповідно до вимог Закону про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором може використовуватися для підписання договору страхування виключно споживачем, який приймає пропозицію укласти договір, та не може використовуватися для підписання договору страхування страховиком або страховим посередником. (Лист НБУ №14-0004/94018 від 20.12.2023)

Щодо часу та черговості підписання договору страхування, що укладається у формі електронного документа.

Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису, та кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу можуть надаватися окремо або в сукупності.

Кваліфікована електронна позначка часу може бути складовою КЕП/УЕП, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису1 (далі – УЕП), а також може придбаватися як окрема кваліфікована електронна довірча послуга. Вона підтверджує дату та час укладення договору, які вимагаються підпунктом 3 пункту 14 розділу ІІІ проєкту постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про особливості укладення договорів страхування зі споживачами”, тому відсутня необхідність окремого поля/абзацу із цифровим значенням часу укладення договору у договорі страхування.

У разі використання КЕП/УЕП з кваліфікованою позначкою часу всіма сторонами договору свідчити про дату та час укладення договору буде кваліфікована електронна позначка часу, яка міститься в КЕП/УЕП, що накладений на договір останнім.

КЕП/УЕП під час перевірки за допомогою сервісу перевірки та створення КЕП/УЕП (https://id.gov.ua/, https://czo.gov.ua/verify) дозволяє пересвідчитися, чи залишилися цілісними/незмінними як електронний документ, так і накладені на нього електронні підписи.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором створюється без отримання будь-яких електронних довірчих послуг, та не містить позначки часу (дати та часу). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором не може забезпечити перевірку цілісності/незмінності електронного документа та накладеного електронного підпису.

З огляду на зазначене, якщо споживач під час укладення договору страхування застосовує електронний підпис одноразовим ідентифікатором, страховику або страховому посереднику для забезпеченням виконання вимог підпункту 3 пункту 14 розділу ІІІ проєкту постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про особливості укладення договорів страхування зі споживачами” доцільно накладати свій КЕП/УЕП з кваліфікованою позначкою часу на договір останнім. У цьому випадку КЕП/УЕП

з кваліфікованою позначкою часу особи, уповноваженої страховиком або страховим посередником на підписання договору страхування, засвідчить, що залишився цілісним/незмінним і електронний документ, і електронний підпис споживача одноразовим ідентифікатором, а також підтвердить дату та час укладення договору.

У разі, якщо особа, уповноважена страховиком або страховим посередником на підписання договору страхування, накладає на договір страхування першою свій КЕП/УЕП, страховик або страховий посередник має забезпечити мінімальний розрив у часі з накладенням споживачем свого електронного підпису одноразовим ідентифікатором для того, щоб електронна позначка часу з КЕП/УЕП з кваліфікованою позначкою часу максимально наближено відповідала даті та часу укладення договору.

У разі неможливості забезпечити мінімальний розрив у часі між накладенням електронних підписів сторонами договору страхування або у разі передбачення, що накладення сторонами електронних підписів може відбутися у різні доби, страховик або страховий посередник має накласти кваліфіковану позначку часу (у тому числі шляхом накладення КЕП або УЕП з кваліфікованою позначкою часу) окремо одразу після накладення споживачем свого електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, у випадку, якщо між страховиком або страховим посередником та споживачем відсутня згода у письмовій формі на використання іншого виду електронного підпису, окрім КЕП/УЕП для підписання договору страхування з боку страховика або страхового посередника, страховик або страховий посередник та споживач можуть підписувати індивідуальну частину договору страхування, що укладається у формі електронного документа двома варіантами черговості підписання, які відповідатимуть законодавству України, а саме:

1) перший варіант можливої черговості підписання:

– страховик розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти договір страхування (публічну частину договору страхування) для ознайомлення споживача з умовами договору страхування;

– в разі прийняття споживачем рішення щодо укладення договору страхування, страховик або страховий посередник надсилає споживачу індивідуальну частину договору страхування, в якій міститься посилання на публічну частину договору страхування;

– споживач підписує індивідуальну частину договору страхування електронним підписом споживача (у тому числі електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який страховик або страховий посередник надсилає споживачу);

– уповноважена особа страховика або страхового посередника підписує індивідуальну частину договору страхування КЕП або УЕП з кваліфікованою позначкою часу;

– страховик або страховий посередник надсилає примірник договору страхування споживачу, підписаного обома сторонами договору.

2) другий варіант можливої черговості підписання:

– в разі прийняття споживачем рішення щодо укладення договору страхування, уповноважена особа страховика або страхового посередника підписує індивідуальну частину договору страхування КЕП або УЕП та надсилає підписаний з використанням КЕП або УЕП договір страхування споживачу;

– за потреби (у тому числі у випадку розриву у часі або накладення електронних підписів сторонами в різні доби), уповноважена особа страховика або страхового посередника повторно підписує індивідуальну частину договору страхування КЕП або УЕП з кваліфікованою позначкою часу або накладає на договір страхування кваліфіковану позначку часу (в такому випадку у майбутньому буде можливість перевірити незмінність і електронного документа, і електронного підпису споживача одноразовим ідентифікатором);

– страховик або страховий посередник надсилає примірник договору страхування споживачу, підписаного обома сторонами договору. (Лист НБУ №14-0004/94018 від 20.12.2023)

Виходячи з визначення «одноразового ідентифікатора» його застосування передбачає реєстрацію в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції. Внесення даних клієнта(ом) безпосередньо під час оформлення договору страхування вважається належною реєстрацією в ІКС страховика та буде вважатися дотриманням даної норми? Чи дана норма потребує формування окремої реєстраційної форми, яка передує укладенню договору страхування?

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 11 Закону України “Про електронну комерцію” (далі – Закон) якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), підписану в порядку, передбаченому статтею 12 Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб’єкта електронної комерції.

Враховуючи вищезазначене, споживач спочатку має зареєструватися в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, а потім ввійти в цю систему та укласти електронний договір. (Лист НБУ №14-0004/29315 від 16.04.2024)

Чи буде достатнім зазначення в договорі лише адреси власного вебсайту страховика, навіть якщо договір реалізується з використанням сайту страхового посередника? Чи дана норма передбачає зазначення в договорі страхування саме того сайту, через який реалізується договір страхування?

Відповідно до підпункту 4 пункту 14 розділу ІІІ Положення про особливості укладення договорів страхування зі споживачами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 175, договір страхування (його індивідуальна частина, якщо договір страхування укладається шляхом приєднання), укладений у формі електронного документа, повинен містити адресу власного вебсайту страховика або страхового посередника або назву мобільного застосунку мовою, якою такий застосунок представлений в онлайн-магазинах застосунків App Store, Google Play та інших, якщо договір страхування було укладено за допомогою такого вебсайту або мобільного застосунку.

Таким чином, якщо договір страхування було укладено за допомогою вебсайту страхового посередника, то в договорі страхування (його індивідуальній частині, якщо договір страхування укладається шляхом приєднання), що укладений у формі електронного документа, має бути вказаний саме вебсайт страхового посередника. При цьому, зазначення вебсайту страховика у такому договорі страхування не є обов’язковим, оскільки договір не було укладено за допомогою вебсайту страховика. (Лист НБУ №14-0004/29315 від 16.04.2024)

Щодо окремих питань укладання договорів страхування за класами страхування (страхування туристів, іноземців, що отримують посвідку на тимчасове проживання в Україні)

Страхування витрат на отримання медичної допомоги, медичних та/або інших послуг може здійснюватися за ризиком “медичне страхування” класу страхування 2 та за ризиком “страхування медичних витрат” класу страхування 18.
Водночас, якщо такі витрати пов’язані з наданням допомоги (асистанс) особам, які потрапили в скрутне становище під час здійснення подорожі (поїздки) на території України або за кордоном, вони підлягають страхуванню за ризиком “страхування медичних витрат” класу страхування 18.

На думку Національного банку, з метою забезпечення туристів повним страховим захистом на випадок потрапляння в скрутне становище безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування під час здійснення подорожі (поїздки), можуть укладатись договори комплексного страхування туристів за класами страхування 1 і 2 та додатково також за класом страхування 18, за умови визначення в договорі страхування страхового покриття та розміру страхової премії за кожним класом страхування (кожним ризиком у межах класів страхування) відповідно до пункту 180 глави 4 розділу ІІ Положення про характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та укладання договорів за класами страхування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 182 (далі – положення).

Відповідно до статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі – Закон про іноземців) підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадках, передбачених частинами четвертою – п’ятнадцятою статті 4 Закону про іноземців, є, зокрема дійсний поліс медичного страхування.

Ризик “медичне страхування” передбачений Положенням у межах класу страхування 2, визначеного в статті 4 Закону про страхування. Відповідно іноземці та особи без громадянства, які отримують посвідку на тимчасове проживання, мають бути застраховані саме за цим класом страхування. (Лист НБУ №Р/33-0005/42827 від 04.06.2024)

Про страхових посередниківЛисти

(Положення, яке згадується за тестом відповідей НБУ, це Положення про авторизацію страхових посередників та умови здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів, затверджене Постановою НБУ№2 від 03.01.2025. Закон – закон про страхування)

Які договори страхування відносяться до договорів, що є додатковими до інших товарів або послуг?

Наприклад, доповненням до товару (послуги) може бути реалізація банком страхових продуктів щодо страхування предмета іпотеки та життя іпотекодавця під час страхування іпотеки, реалізація страхового продукту автосалоном щодо страхування наземного транспорту тощо (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Як правильно визначити статус агента? Чи може страховий агент здійснювати реалізацію страхових продуктів, які є доповненням до товару (послуги), що реалізується (надається) таким страховим посередником у межах здійснення основного виду господарської діяльності? Якщо договори страхування, що реалізує посередник є додатковими до інших товарів або послуг, то страховий посередник за замовчуванням є додатковим страховим агентом?

Страховий посередник має право представляти інтереси страховика як страховий агент або як додатковий страховий агент залежно від умов договору із страховиком. Водночас страховий агент не має права суміщати свою діяльність із діяльністю додаткового страхового агента в одного страховика (пункт 13 глави 2 розділу І Положення про авторизацію страхових посередників).

Саме тому страховик, врегульовуючи правовідносини з особою, яка має намір здійснювати реалізацію його страхових продуктів, має самостійно визначити повноваження такої особи (залежно від напрямів діяльності з реалізації страхових продуктів) та обрати вид страхового посередника з урахуванням економічної доцільності такої діяльності та обмежень, установлених Законом та Положенням про авторизацію страхових посередників. (Лист НБУ 33-0005/23512 від 27.03.2025)

З метою здійснення страховим посередником реалізації страхових продуктів конкретного страховика укладається один договір між таким страховиком та страховим посередником:

1) як додатковим страховим агентом, якщо одночасно виконуються всі умови, визначені в пункті 14 частини першої статті 1 Закону про страхування, включаючи умову, що страхові продукти страховика реалізуються як доповнення до товару (послуги), що реалізується (надається) ним в межах здійснення основного виду господарської діяльності, або

2) як страховим агентом, якщо страхові продукти страховика реалізуються окремо / незалежно від товару (послуги), що реалізується (надається) ним в межах здійснення основного виду його господарської діяльності, або якщо частина страхових продуктів страховика реалізується окремо / незалежно від таких товарів (послуг), а інша частина страхових продуктів одночасно ‒ як доповнення до такого товару (послуги). (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Однак страховий посередник, який є мультиагентом, може здійснювати діяльність з реалізації страхових продуктів одного страховика як страховий агент, а іншого страховика – як додатковий страховий агент.

Звертаємо увагу, що в разі реєстрації страховиком відповідного посередника в Реєстрі страхових посередників як страхового агента, цей страховий посередник матиме право здійснювати діяльність з реалізації будь-яких страхових продуктів такого страховика відповідно до зазначених у договорі із цим страховиком повноважень:

як страхових продуктів, які є доповненням до товару (послуги), що реалізується (надається) таким страховим посередником у межах здійснення основного виду господарської діяльності,

так і страхових продуктів, які не є доповненням до такого товару (послуги), та пропонуються як окремий / незалежний страховий продукт.

Якщо страховий посередник буде зареєстрований страховиком у Реєстрі страхових посередників як додатковий страховий агент, він матиме право здійснювати діяльність із реалізації тільки страхових продуктів такого страховика, які є доповненням до товару (послуги), що реалізується (надається) таким страховим посередником у межах здійснення основного виду господарської діяльності. (Лист НБУ 33-0005/23512 від 27.03.2025)

Вимоги до діяльності додаткового страхового агента

Додатковим страховим агентом є фізична особа-підприємець або юридична особа, яка включена до Реєстру посередників та здійснює діяльність від імені та в інтересах страховика за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договору із страховиком, якщо одночасно виконуються всі такі умови:

а) основним видом діяльності такої особи є здійснення іншої господарської діяльності, ніж реалізація страхових продуктів;

б) така особа реалізує страхові продукти як доповнення до товару (послуги), що реалізується (надається) нею в межах здійснення основного виду її господарської діяльності;

в) страхові продукти, що реалізуються такою особою, не передбачають страхування за класами страхування 10–13, 19–23, крім випадків, якщо такі страхові продукти є доповненням до товарів або послуг, що реалізуються такою особою в межах здійснення основного виду її господарської діяльності (пункт 14 частини першої статті 1 Закону).

Перелік інформації, що зазначається у договорі між страховиком істраховим агентом / додатковим страховим агентом, визначений у частині третій статті 77 Закону.

Додатковий страховий агент має право призначити особу, відповідальну за діяльність із реалізації страхових продуктів, яка відповідно до абзацу дев’ятого пункту 25 глави 4 розділу ІІ Положення для цілей реєстрації страхових посередників відповідно до цього Положення прирівнюється до керівника з реалізації такого страхового посередника.

Додатковий страховий агент, страховий агент ‒ фізична особа-підприємець, фізична особа та юридична особа, які не мають найманих працівників, не ведуть перелік працівників з реалізації (пункт 169 глави 18 розділу VI Положення). Також слід врахувати, що при здійсненні діяльності з реалізації страхових продуктів додатковим страховим агентом його керівник з реалізації повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 73 Закону, у той час як для страхового агента встановлено окрему умову щодо відповідності вимогам статті 73 Закону також і його працівників з реалізації, перелік яких такий страховий агент зобов’язаний вести (абзаци третій, четвертий частини другої, частина одинадцята статті 77 Закону. (Листи НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025, 33-0005/23512 від 27.03.2025)

Щодо договору страхового посередника з надавачем фінансової послуги

Страховик має право реалізовувати свої страхові продукти через страхового агента та додаткового страхового агента, які внесені до Реєстру посередників (частина перша статті 77 Закону).

Страховий агент, додатковий страховий агент здійснює свою діяльність з реалізації страхових продуктів від імені та в інтересах страховика на підставі договору із страховиком, укладеного відповідно до законодавства, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина друга статті 77 Закону). Перелік інформації, що зазначається у договорі між страховиком і страховим агентом / додатковим страховим агентом, визначений у частині третій статті 77 Закону.

Договір починає діяти не раніше дати внесення запису про страхового агента, додаткового страхового агента до Реєстру посередників. Договір між страховиком і страховим агентом / додатковим страховим агентом може включати таку умову припинення його дії як виключення інформації про такого посередника з Реєстру посередників.

Отже, повноваження страхового агента або додаткового страхового агента виникають на підставі договору зі страховиком (страховиками), який може містити положення щодо відкладальної обставини набрання ним чинності відповідно до частини першої статті 212 Цивільного кодексу України, і страховий посередник матиме право здійснювати діяльність з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів на підставі такого договору після внесення запису про страхового посередника до Реєстру посередників.

Слід врахувати, що згідно з частиною дванадцятою статті 89 Закону договір страхування повинен містити інформацію про страхового посередника, якщо він укладається за посередництвом такої особи (наприклад, найменування страхового посередника), без чіткої вимоги законодавства про зазначення у договорі страхування реквізитів такого договору. Водночас інформація про страхового посередника, яка надається клієнту до укладення договору страхування, визначена в статті 88 Закону.

Порядок укладання страховиком договорів зі страховими посередниками має бути визначений внутрішньою політикою (процедурами, положеннями) такого страховика щодо порядку взаємодії та співпраці зі страховими агентами, додатковими страховими агентами, субагентами, які страховик зобов’язаний розробити, затвердити, запровадити та регулярно переглядати відповідно до частини восьмої статті 77 Закону.

Також слід враховувати, що в договорі зі страховиком визначаються повноваження страхового агента або додаткового страхового агента для подальшої авторизації такої особи у встановленому законодавством України порядку.

Зі свого боку, право на діяльність (виконання трудових обов’язків, функцій) з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів мають особи, які відповідають вимогам, установленим Законом, та включені до Реєстру посередників.

Отже, для здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів страховика страховим агентом, додатковим страховим агентом, субагентом необхідно спочатку укласти договір зі страховиком або страховим агентом, що визначить повноваження таких страхових посередників, а потім авторизуватись у Реєстрі посередників.

Відповідно до пункту 24 Постанови договори, на підставі яких виникають повноваження страхового агента, додаткового страхового агента, субагента, укладені страховиком або страховим агентом з 01.01.2025 (включаючи внесення змін до таких договорів), та договори зі страховими посередниками, укладені до 01.01.2025 (включаючи внесення змін до таких договорів), вважаються діючими до дня реєстрації страхових посередників у Реєстрі страхових посередників. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Якщо укладені договори страховиків зі страховґфяими посередниками не відповідають вимогам статті 77 Закону, у такому випадку відповідно до пункту 26 Постанови страховики протягом трьох місяців з дня реєстрації страхових посередників у Реєстрі страхових посередників зобов’язані привести такі договори у відповідність до встановлених вимог. Водночас укладені договори страховика зі страховим посередниками, умови яких відповідають вимогам статті 77 Закону, не потребують переукладання. (Лист НБУ 33-0005/19696 від 14.03.2025)

Чи можна продовжувати продажі (укладання договорів страхування) після 31 березня без проведення первинного навчання? Який крайній термін проходження страховим посередником навчання в страховика?

У пункті 33 постанови Правління Національного банку України від 03.01.2025 № 2 “Про затвердження Положення про авторизацію страхових посередників та умови здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів” (далі – постанова) передбачено в перехідному періоді впровадження Реєстру посередників протягом 2025 року тривалість первинного навчання осіб, які мають намір здійснювати діяльність з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів, не менше ніж 15 академічних годин. Тому первинне навчання осіб, які мають намір здійснювати діяльність з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів, має буде проведено до 31.12.2025 з урахуванням вимог пункту 36 постанови. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Національний банк відповідно до пункту 36 Постанови до закінчення періоду трьох місяців з дати впровадження КСЗІ2 не складає документа, в якому зафіксовано порушення, та не застосовує до страховика, страхового агента, додаткового страхового агента, субагента, які не привели свою діяльність у відповідність до вимог Положення про авторизацію страхових посередників до 31.03.2025, заходів впливу за порушення вимог Положення про авторизацію страхових посередників стосовно вимог щодо навчання таких страхових посередників, передбачених у пункті 28 глави 4 розділу II Положення про авторизацію страхових посередників.

КСЗІ в Реєстрі страхових посередників впроваджується з дня розміщення на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку оголошення про впровадження програмного забезпечення КСЗІ (пункт 3 Постанови).

З урахуванням зазначеного вище страховик до 31.03.2025 має право зареєструвати своїх страхових посередників (страхових агентів, додаткових страхових агентів, субагентів, які здійснюють реалізацію страхових продуктів такого страховика) у Реєстрі страхових посередників у порядку, визначеному Положенням про авторизацію страхових посередників, з подальшим уточненням інформації про страхових посередників, зокрема про проведення їх первинного навчання, не пізніше трьох місяців з дати впровадження КСЗІ. (Лист НБУ 33-0005/19696 від 14.03.2025)

Чи може страховик доручити страховому посереднику (агенту, додатковому агенту) проведення навчання для своїх працівників з реалізації ?

Відповідно до частини третьої статті 84 Закону організацію навчання керівників з реалізації та працівників з реалізації страховика, страхових агентів, додаткових страхових агентів, субагентів забезпечують страховики. Страховик може передати свої повноваження, передбачені цією статтею [щодо навчання осіб, які здійснюють діяльність (виконують трудові обов’язки) з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів], щодо субагента відповідному страховому агенту за умови дотримання таким страховим агентом вимог, передбачених статтею 84 Закону.

Отже, передача страховиком права проведення навчання своїх працівників з реалізації страховому посереднику, крім випадку, визначеному частиною третьою статті 84 Закону, не передбачена. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Щодо навчання страхових посередників та працівників з реалізації

До осіб, які здійснюють діяльність або виконують трудові обов’язки з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів та відповідно до вимог статей 83 та 84 Закону про страхування зобов’язані пройти навчання (підвищення кваліфікації), належать:

1) керівники з реалізації та працівники з реалізації страховика, які здійснюють реалізацію продуктів такого страховика;

2) керівники з реалізації та працівники з реалізації страховика, який авторизувався в Реєстрі посередників як страховий агент;

3) керівники з реалізації та працівники з реалізації страхового агента, субагента (крім фізичних осіб-підприємців, які не мають найманих працівників);

4) особа, відповідальна за діяльність з реалізації страхових продуктів додаткового страхового агента;

5) страхові агенти та субагенти ‒ фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які не мають найманих працівників;

6) страхові брокери ‒ фізичні особи-підприємці, які не мають найманих працівників;

7) керівники з реалізації та працівники з реалізації страхового або перестрахового брокера (крім фізичних осіб-підприємців, які не мають найманих працівників).

Особи, зазначені вище, зобов’язані не менше одного разу на три роки з дня реєстрації в Реєстрі посередників або внесення до переліків працівників з реалізації проходити підвищення кваліфікації за відповідними програмами підвищення кваліфікації (частина шоста статті 84 Закону). З урахуванням положень частини четвертої статті 83 Закону тривалість підвищення кваліфікації має становити не менше 45 годин впродовж трьох років.

Навчальні програми страховиків та страхових посередників, за якими здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації осіб, які підлягають навчанню, повинні включати перелік тем для навчання, розподіл тем за годинами та перелік тем для щорічного навчання, включаючи первинне навчання, завдання для тестування та порядок проведення тестування, критерії успішного тестування, та затверджуються внутрішніми документами страховика,страхового та/або перестрахового брокера або суб’єктами надання освітніх послуг (закладами освіти) відповідно до законодавства України (пункт 30 глави 4 розділу ІІ Положення).

Внутрішня політика (процедури, положення) страховика, передбачена частиною восьмою цієї статті, повинна включати, зокрема, порядок організації та проведення навчання страхових агентів, додаткових страхових агентів, субагентів, їх керівників з реалізації та працівників з реалізації, підвищення їхньої кваліфікації (пункт 4 частини дев’ятої статті 77 Закону).

Отже, питання проходження навчання (підвищення кваліфікації) страхових посередників, які здійснюють реалізацію різних типів страхових продуктів, та порядок підтвердження проходження такого навчання (підвищення кваліфікації) відповідно до вимог Закону та Положення, можуть бути врегульовані внутрішніми документами страховика. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Щодо реєстрації мультиагента

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Положення про авторизацію страхових посередників страховий агент, додатковий страховий агент, який здійснює діяльність з реалізації страхових продуктів від імені та в інтересах кількох страховиків за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договорів із такими страховиками є мультиагентом (далі – мультиагент).

Отже, мультиагентом є страховий посередник, який здійснює діяльність з реалізації страхових продуктів більше ніж одного страховика на підставі договорів із такими страховиками. Здійснити первинну реєстрацію мультиагента в Реєстрі посередників має право будь-який один страховик, реалізацію страхових продуктів якого здійснює такий посередник і який набуває статусу публічного реєстратора та створювача всього переліку реєстрової інформації стосовно такого мультиагента.

Після первинної реєстрації страхового посередника в Реєстрі страхових посередників інші страховики можуть доповнити запис про посередника інформацією про співпрацю з таким посередником, а саме в частині переліку страхових продуктів страховика, програмними засобами Реєстру посередників. Відповідно до пункту 115 глави 13 розділу IV положення мультиагент для внесення змін до запису про нього в Реєстрі посередників у разі зміни інформації, передбаченої частиною першою статті 80 Закону про страхування, звертається до того страховика, який вносив запис про такого мультиагента до Реєстру посередників, або до страховика, визначеного як публічний реєстратор та створювач реєстрової інформації, засобами програмного забезпечення Реєстру посередників для такого мультиагента (у разі позбавлення статусу публічного реєстратора та створювача реєстрової інформації страховика, який вніс інформацію про такого мультиагента до Реєстру посередників). (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Чи потрібно мультиагенту мати окремий рахунок з спеціальним режимом використання для роботи з кожним страховиком?

Звертаємо увагу, що наявність у мультиагента декількох поточних рахунків зі спеціальним режимом використання страхового посередника не вимагається. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Щодо відкриття банками рахунків із спеціальним режимом використання

Національний банк надіслав лист від 04.03.2025 № 33-0005/16522 з деталізованими роз’ясненнями банкам щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання страховим посередникам відповідно до вимог Закону. Згідно з пунктом 3 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами), балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов’язань.

Відповідно до додатка 1 до Інструкції № 89 банки для відкриття поточних рахунків користувачам платіжних послуг використовують такі балансові рахунки Плану рахунків:

− для суб’єктів господарювання (юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та фізичних осіб-підприємців) – 2600 “Кошти на вимогу суб’єктів господарювання”;

− для небанківських фінансових установ – 2650 “Кошти на вимогу небанківських фінансових установ”.

Ураховуючи вищевикладене, банки мають використовувати зазначені балансові рахунки Плану рахунків (окремі аналітичні рахунки) для відкриття страховому посереднику поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

НБУ звернув увагу банків на потребу в розробленні банківського продукту, який забезпечить можливість відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання страховим посередникам відповідно до вимог Закону та Положення про авторизацію страхових посередників. (Лист НБУ № 33-0005/16522 від 04.03.2025)

Чи може існуючий поточний рахунок страхового посередника бути призначений рахунком з спеціальним режимом використання?

Використання вже наявного поточного рахунку страхового посередника як поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Чи повинен субагент мати поточний рахунок з спеціальним режимом використання для отримання винагороди?

Відповідно до вимог статті 72 Закону при здійсненні діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів отримувати страхові та/або перестрахові премії та страхові та/або перестрахові виплати за договорами страхування та/або перестрахування мають право такі страхові посередники (крім субагентів): − фізична особа-підприємець, − юридична особа, − представництво страхового та/або перестрахового брокера-нерезидента.

Отже, вимога щодо відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання не поширюються на субагентів, оскільки такі особи не мають права отримувати страхові премії та виплати за договорами страхування (підпункт “ґ” пункту 2 частини першої статті 72 Закону). (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

За яким класом (видом) страхування має бути оформлений договір страхування відповідальності страхового агента?

Частиною четвертою статті 74 Закону визначено, що договір страхування відповідальності страхових посередників зобов’язані мати такі страхові посередники: страховий агент – фізична особа – підприємець, страховий агент – юридична особа, страховий брокер та перестраховий брокер, які отримують страхові та/або перестрахові премії та страхові та/або перестрахові виплати.

Якщо немає такого договору страхування, то страховик та/або перестраховик несе відповідальність перед клієнтами за майнову шкоду, заподіяну третім особам унаслідок помилки або необережності страхового посередника під час здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів.

Частиною п’ятою статті 74 Закону для страхового агента – фізичної особи, додаткового страхового агента, субагента передбачено не обов’язок, а право укласти договір страхування відповідальності страхових посередників.

Звертаємо увагу, що для осіб, які мають намір здійснювати діяльність з реалізації страхових та перестрахових продуктів, для авторизації в Реєстрі страхових посередників відповідно до пунктів 6, 21 постанови Правління Національного банку України від 03.01.2025 № 2 “Про затвердження Положення про авторизацію страхових посередників та умови здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів” виникає обов’язок привести свою діяльність у відповідність до встановлених Законом та Положенням про авторизацію страхових посередників вимог, зокрема, укласти договір страхування відповідальності страхового посередника.

Зважаючи на наведене, з метою забезпечення виконання вимог Закону та Положення, страховикам слід звернути увагу на необхідність розроблення відповідного страхового продукту за класом страхування 13 [страхування іншої відповідальності (крім визначеної у класах 10, 11, 12)], що покриватиме ризики, пов’язані із страхуванням відповідальності страхового посередника на умовах, визначених частиною першою статті 74 Закону. (Лист НБУ 33-0005/14146 від 24.02.2025)

Якщо агент є мультиагентом (тобто працює з багатьма страховими компаніями), то як оформлюється договір страхування в такому випадку?

Наявність у мультиагента кількох договорів страхування відповідальності страхового посередника не вимагається за умови покриття за таким договором страхування відповідальності за майнову шкоду, заподіяну третім особам внаслідок помилки або необережності такого страхового посередника у процесі здійснення діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів усіх страховиків, з якими установлено відповідні правовідносини. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Щодо переліків працівників з реалізації

У пункті 158 глави 17 розділу VI Положення передбачено, що страховик зобов’язаний вести перелік працівників з реалізації, які виконують трудові обов’язки з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів такого страховика, та розміщувати такий перелік на власному вебсайті.

У пункті 162 глави 17 розділу VI Положення передбачено, що повинен містити перелік працівників з реалізації страховика. Водночас переліки працівників із реалізації страхового агента та субагента можуть надаватися страховиком шляхом розміщення у своєму переліку актуальних посилань на переліки працівників з реалізації таких страхових посередників, що ведуться таким страховим агентом та субагентом на їх власних вебсайтах (за наявності) відповідно до пункту 168 глави 18 розділу VI Положення.

Особа, зазначена в пункті 167 глави 18 розділу VI Положення5, вносить запис до переліку працівників з реалізації про працівника з реалізації не пізніше 10 робочих днів із дня призначення такої особи на посаду та/або укладення трудового або цивільно-правового договору та надання такою особою документів (їх копій), визначених у пункті 173 глави 18 розділу VI Положення, а також вносить протягом 10 робочих днів із дня виникнення змін до інформації такі зміни до переліку працівників з реалізації (пункт 174 глави 18 розділу VI Положення).

Отже, переліки працівників з реалізації страхового агента та субагента ведуться відповідно до вимог Положення такими посередниками і можуть розміщуватися на вебсайті страховика та/або страхового агента та субагента. Також страховий агент та субагент зобов’язані надати інформацію про своїх керівників з реалізації та/або працівників з реалізації у порядку, визначеному у внутрішній політиці (процедурах, положеннях) щодо порядку взаємодії та співпраці із страховими агентами та субагентами страховика, реалізацію страхових продуктів якого здійснюють такі посередники (пункт 175 глави 18 розділу VI Положення).

Звертаємо увагу, що в пункті 37 постанови передбачені дії страховика щодо приведення діяльності своїх керівників з реалізації та працівників з реалізації до 30.09.2025 у відповідність до вимог Закону та Положення. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Хто є/може бути керівником з реалізації страхових продуктів/працівником з реалізації страхових продуктів у страховика?

Підпунктами 20 та 37 частини першої статті 1 Закону визначено, хто є працівниками або керівниками з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів.

Частиною другою статті 76 Закону зазначено, що страховик зобов’язаний вести переліки своїх керівників з реалізації та працівників з реалізації, працівників з реалізації страхового агента та субагента, які реалізують його страхові продукти.

Також страховик зобов’язаний затвердити, запровадити та регулярно переглядати внутрішні політики та процедури щодо реалізації страхових та перестрахових продуктів його керівниками з реалізації та працівниками з реалізації з метою забезпечення виконання вимог, передбачених законодавством (частини п’ята‒восьма статті 76 Закону).

Отже, порядок визначення переліку осіб та критерії віднесення працівників до керівників з реалізації та/або працівників з реалізації страховика з урахуванням вимог Закону врегульовується внутрішніми документами страховика відповідно до вимог частини восьмої статті 76 Закону та з урахуванням повноважень/функціоналу посад/посадових обов’язків працівників страховика. . (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Який перелік дій мається на увазі під “заходи впливу, застосовані до страхового посередника, включаючи інформацію про оскарження таких заходів впливу у суді із зазначенням результату оскарження?

Страховий агент, додатковий страховий агент, субагент зобов’язані надавати страховику документи (їх копії) для підтвердження інформації, передбаченої частиною першою статті 80 Закону (пункт 105 глави 12 розділу IV Положення) і пунктом 107 глави 12 розділу IV Положення передбачено перелік документів, що підтверджують таку інформацію.

Так, зокрема, у підпункті 12 пунктом 107 глави 12 розділу IV Положення передбачено подання документа (довідки, листа) з інформацією про незастосування або наявність застосованих заходів впливу (про вид заходу впливу, реквізити рішення Національного банку про застосування заходу впливу та в разі оскарження такого рішення ‒ найменування суду та прийняте судом рішення з посиланням на офіційний вебпортал судової влади України, на якому забезпечено безоплатний цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Звертаємо увагу, що документи (інформація), зазначені (зазначена) у підпункті 12 пункту 107 глави 12 розділу IV Положення, подаються (подається) у довільній формі страховим агентом, додатковим страховим агентом, субагентом страховику, і надання таких документів (інформації) Національним банком на запит страхових посередників не належить до компетенції Національного банку. (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Просимо надати роз’яснення щодо п. 163 та п.173 підпункту 6 Положення №2 від 03.01.2025, а саме: щодо вимог до форми письмового запевнення працівника з реалізації. Чи встановлена форма такого запевнення, чи працівник заповнює у довільній формі?

У підпункті 4 пункту 163 глави 17 та підпункті 6 глави 18 розділу VI Положення визначено необхідність подання письмового запевнення працівника та/або керівника з реалізації про те, що така особа відповідає вимогам пунктів 1, 3 частини першої статті 73 Закону, яке може бути подане такими особами в довільній формі (Лист НБУ 33-0005/21722 від 21.03.2025)

Про формування страхових резервівЛисти

Щодо переліку належних документів та належності певних внутрішніх документів страховика для розрахунку резерву на підставі абзацу другого пункту 4 розділу IV Методики формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 № 3104/ підпункту 1 пункту 75 глави 13 розділу IV Положення про порядок формування страховиками технічних резервів, затвердженим Постановою Правління НБУ від 29.12.2023 № 203.

Для договорів страхування, які укладалися до 31.12.2023, перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, повинні міститися у правилах страхування. Для договорів страхування, які укладалися з 01.01.2024, перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, повинні міститися у загальних умовах страхового продукту , на підставі яких укладалися договори страхування. Також Внутрішня політика страховика з формування технічних резервів (з 01.01.2024 – внутрішня політика формування технічних резервів) повинна визначати, у тому числі порядок визнання вимоги за договором, що надійшла страховику, такою, що є заявленою вимогою.

Якщо застосування внутрішніх документів про розрахунки страховика, здійснені на підставі проведених оглядів пошкоджених транспортних засобів або на підставі дослідження власних даних страховика, ураховуючи досвід та практику врегулювання, аналітичні комп’ютерні моделі або штучний інтелект з порівнянням аналогічних випадків, не передбачено відповідними внутрішніми документами страховиками та договором страхування, або їх застосування суперечить вимогам законодавства України, у тому числі нормативно-правовим актам, які регулюють провадження діяльності у сфері обов’язкового страхування, тоді страховик не може використовувати оцінку розміру збитку, яка здійснюється з використанням таких орієнтовних даних.

Якщо такі розрахунки страховика рівні розміру середнього збитку за подібними страховими випадками в розрізі видів страхування або страхових ризиків (з 01.01.2024 – у розрізі класів страхування або окремих ризиків в межах класу страхування), то страховик може використовувати оцінку розміру збитку в розмірі середнього збитку.

Попередні рахунки станцій технічного обслуговування, рахунки інших підприємств, що здійснюють ремонт, відновлення чи лікування, можуть вважатися належними документами для розрахунку резерву заявлених, але не виплачених збитків лише якщо ремонт, відновлення, лікування відповідно є профільною діяльністю таких підприємств. Варто зазначити, що власна оцінка страхувальником / потерпілим, застрахованою особою, визначена у заявленій вимозі, також може вважатися належним документом для розрахунку резерву заявлених, але не виплачених збитків та має вищий пріоритет порівняно з попередніми рахунками станцій технічного обслуговування, рахунками інших підприємств, що здійснюють ремонт, відновлення чи лікування. (Лист НБУ №Р/33-0005/78509 від 16.10.2024)

Щодо обов’язку формувати резерв заявлених, але не виплачених збитків за вимогою, яка не відповідає критеріям заявленої вимоги згідно з порядком визнання вимоги такою, що є заявленою вимогою, який визначений у Внутрішній політиці страховика з формування технічних резервів /внутрішній політиці формування технічних резервів

З 01.01.2024 страховик під час визначення у внутрішній політиці формування технічних резервів порядку визнання вимоги за договором, що надійшла страховику, такою, що є заявленою вимогою, повинен керуватися вимогами щодо класифікації ризиків23, нормативно-правовими актами України, які регулюють діяльність у сфері обов’язкового страхування, договором страхування

Внутрішня політика страховика з формування технічних резервів (з 01.01.2024 – внутрішня політика формування технічних резервів) має містити порядок визнання вимоги, що надійшла страховику, такою, що є заявленою вимогою. Таким чином, якщо вимога, що надійшла страховику, не відповідає критеріям заявленої вимоги згідно з порядком визнання, який визначений у Внутрішній політиці страховика з формування технічних резервів / внутрішній політиці формування технічних резервів, страховик не зобов’язаний формувати резерв заявлених, але не виплачених збитків за цією вимогою. (Лист НБУ №Р/33-0005/78509 від 16.10.2024)

Про облік та звітністьЛисти

Щодо звіту IR20 ідентифікатор IR200015 «Кількість застрахованих фізичних осіб за договорами прямого страхування впродовж звітного періоду»:

Відповідно до Правил формування Показників IR200001 – IR200024, що подаються у звітному файлі IR20 “Дані про кількість договорів страховика, застрахованих фізичних осіб та страхових подій (випадків)”, за показником IR200015 “Кількість застрахованих фізичних осіб за договорами прямого страхування впродовж звітного періоду” заповнюється кількість фізичних осіб, застрахованих за договорами прямого страхування впродовж звітного періоду. Таким чином, ураховується кількість тих фізичних осіб, які були застраховані протягом звітного періоду, тобто коли договір страхування стосовно таких осіб набрав чинності у звітному періоді і такі особи станом на дату набрання чинності договором не були застраховані страховиком за іншим договором страхування, що набрав чинності в попередніх звітних періодах.

Згідно з абзацом вище кожна окрема фізична особа, яка є застрахованою страховиком особою, незалежно від кількості договорів страхування, укладених стосовно такої фізичної особи, вважається однією застрахованою особою. Водночас з урахуванням відповідей, наданих Національним банком під час зустрічей з представниками страхового ринку в першому півріччі 2024 року, у разі укладення щодо страхування однієї фізичної особи комплексного договору страхування за кількома лініями бізнесу або кількох договорів страхування рекомендовано за кожною лінією бізнесу, за якою така особа застрахована впродовж звітного періоду, відобразити, що застраховано одну фізичну особу.

Якщо пролонгація договору страхування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди або якщо договір страхування містить умови, за якими дія такого договору подовжується автоматично в разі виконання визначених у договорі умов, фізична особа не вважається такою, яку було застраховано впродовж звітного періоду. (Лист НБУ №Р/33-0005/88262 від 22.11.2024).

Про фінансовий моніторингЛисти

Лист НБУ №Р/18-0008/87693 від 15.11.2025 – щодо резидентності осіб, які потребують додаткового захисту

Актуальні питання фінансового моніторингу, семінар для НФУ (для страхових компаній) від 15 жовтня 2025 року (ПРЕЗЕНТАЦІЇ)

Роз’яснення вимог законодавства